Трохи про себе
Раз я вирішив обзавестися блогом, думаю, не завадило б відрекомендуватися!
Моє ім‘я Володимир Кучма. I’m 23 years old. I’m a student… Фу, блін, понесло :) Насправді, це моє справжнє ім‘я й прізвище ( я не віртуал, що ховається в інтернеті за вигаданими іменами, а потім сам не може згадати не тільки як його звати, але іноді й стать).
Прізвище, як бачите, відоме. У шкільні й студентські роки це допомагало. Якщо ніфіга не знав, частенько досить було на репліку викладача “Ну, що ж ви так, внук|родичу президента?” зобразити винувату-дебільну посмішку і відмазатися. Пізніше це, навпаки, діставало. У податкової якась тітка товста “Нужбо-нужбо, не родич часом?” або приходиш на роботу влаштовуватися у відділ кадрів, а там папконосик “Ух ти. Кто до нас завітав. Родич президента?”. Ну очевидно ж, що будь я хоч у тридесятому коліні родичем цього рудого-лисого, хрін би я поперся у вашу шарашкину контору… Слава Богу, що цей рудий вже не президент, може незабаром усі забудуть і відстануть від мене :)
Тепер про студента. У принципі, вже років 5 як не студент. Тому що як говорять “Курка не птиця, баба не водій, заочник – не студент!” Ну, от я – заочник. Сподіваюся в лютому захистити диплом у Харківській Державній Академії Дизайну й Мистецтв. А перша освіта в мене технічна, спеціальність – “Обробка матеріалів на верстатах й автоматичних лініях з числовим програмним керуванням” – помилка молодості.
- Не студент, значить працюєш? – запитаєте ви. От і дівчинка, що недавно до мене причепилася з якимось соцопитуванням так вважала. Нє-а! Я її розчарував – вона довго шукала пункт варіанту відповіді “фрілансер” ))) Чому я вважаю, що фріланс це не робота? Тому що у свої 23 я встиг довідатися що таке робота. Я батрачив 4 роки на заводі, за верстатом, у пекельних умовах. Працював я і в поліграфії. І ілюстратором книг. “На дядька”. Робота й фріланс – це небо й земля. Так що, як говорять офісні білі комірці, я – “фрілансер в хатніх капцях” і пишаюся цим ;)
Коментарі
